Дорога від Чорнобиля

ЖЕНЕВА – як сучасні Помпеї, вулиці і будинки міста Прип’ять заморожені катастрофою. Однак на відміну від виверження вулкану Везувій 2000 років тому, Прип’ять була зруйнована діяльністю людини, тобто катастрофою, якої можна було уникнути.

Бур’ян  та сіра спустошеність це все, що процвітає в цьому  колись людному місці, де проживали робочі Чорнобильської АЕС. Її руйнація, що сталася 26 років тому до цього часу  завдає фізичної і соціально-оекономічної шкоди багатьом жителям України та сусідніх держав.У той час світ був шокований безумством ядерної технології. Однак, як і під час трагедії на острові Хіросіма та минулорічної аварії на Фукусіма в Японії, сплеск глобальної тривоги був надто швидкоплинним.

Ця короткозорість є ознакою постійного зростання населення, в поєднанні з економіками, якими рухає важіль споживання, та постійно зростаючий попит на дешеву енергію.  Однак це очевидно, що ризиків більше, ніж переваг. В той час, як прихильники ядерної енергетики часто стверджують, що сталося лише два  великих лиха, зовсім інша картина вимальовується, якщо розглядати інші «аварії», що забрали не одне людське життя та спричинили значні матеріальні збитки.

З 1952 по 2009 рік щонайменше 99 ядерних  аварій по всьому світу відповідали такому сценарію, понад $20.5 млрд. збитків, або ж більше, ніж одна аварія та $330 млн. збитків щороку. Така повторюваність показує, що багато ризиків не регулюються належним чином, і це щонайменше викликає занепокоєння, особливо враховуючи ту шкоду, яку може спричинити навіть одна серйозна аварія. Руйнація реактора в 500 МВт, що знаходиться в 50 км (31 миля) від міста за підрахунками може призвести до раптової загибелі 45,000 людей, заподіяти шкоду приблизно 70,000 населення та спричинити матеріальних збитків на $ 17 млрд.

Під час візиту в Чорнобиль в квітні цього року я дізнався про новий проект будівництва «Укриття», який мають збудувати над зруйнованим реактором 4-го енергоблоку, щоб зупинити радіацію, яка все ще виходить з реактора. Вартість оцінюється в  €1.5 млрд. ($1.9 млрд.). Але цей саркофаг не більше як надзвичайно дорогий «бинт», що здиратиме все ще гнійну рану 100 років, до того моменту, коли, як ми сподіваємося, буде знайдено остаточне рішення.

Тридцяти кілометрова зона відчуження все ще оточує Чорнобиль, і фермери не можуть обробляти землі, що колись були родючими. У самій Білорусії близько 8000 км2 сільськогосподарських угідь, площа майже такого ж розміру як сільськогосподарські угіддя Швейцарії, стали непридатними для використання у зв’язку з радіаційним забрудненням.

Тоді виникає питання, хто платить за побудову таких об’єктів. В принципі, приватний капітал не виділяється на некомерційну діяльність. Насправді, він виділяється на відновлювані джерела енергії, а не ядерну енергетику. Згідно з звітом  Благодійного Фонду за 2012 р., Сполучені Штати Америки, наприклад, в 2011 році  вклали понад $48 млрд. інвестицій у відновлювану енергію, в порівнянні з $34 млрд. в  2010 році, і вийшли на перше місце в світовому рейтингу  інвестування чистої енергії.

Це уряди – а таким чином, платники податків та власники облігацій  - фінансують атомні електростанції. Крім того, нібито «економічна» ядерна енергетика ніколи не включає витрати на прямі та непрямі  державні субсидії, виведення з експлуатації старіючих об’єктів, очищення територій та  усунення негативних наслідків впливу на довкілля та жителів, коли трапляються аварії – знову ж все за кошт платників податків.

На Фукусіма, наприклад, рахунок включатиме витрати на героїчні зусилля сотень робітників, які охолоджують реактори енергоблоків; тривалі втрати обсягів виробництва в 20-тикілометровій зоні відчуження ( за підрахунками Roubini Global Economics $128.5 млрд.); виведення з експлуатації та очисні роботи; а також витрати на заміну 4.7 ГВт генеруючих потужностей. На додачу до всього, можливість покрити витрати на охорону здоров'я в результаті впливу радіації.

Всі ці приховані витрати роблять ціну ядерної енергетики більшою, ніж перехід на відновлюючі джерела енергії та підвищення енергетичної ефективності.  Звичайно, беручи до уваги той факт, що в 15 країнах ядерна енергетика займає більше 25% всієї енергії, що виробляється, ми не можемо відмовитися від неї швидко. Навпаки, атомні електростанції будуть з нами ще багато років.

Але кроки можуть бути зроблені. Наприклад, підраховано, що адекватні заходи по ізоляції будівель чи розробка нових енергозберігаючих систем могли б зменшити рахунки за електроенергію на 20-40%. З приблизно 15% світових поставок електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, енергозберігаючі заходи можуть пройти довгий шлях до зменшення потреби в них.

Такі країни, як Бразилія, що швидко розвивається в економічному плані і покладається на 3% атомної енергетики від всіх потужностей, рухається в цьому напрямку. Бразильські чиновники в травні оголосили, що країна  не буде розвивати свою ядерну галузь протягом наступних десяти років, частково через події на Фукусіма. Таким чином, Бразилія дала зрозуміти іншим країнам з перехідною економікою, такими як Росія, Індія, Китай, що стійке зростання повинно покладатися на відновлювані, безпечні джерела енергії.

Те, що робить Бразилія, є дуже доречним напередодні проведення в червні 2012 року в Ріо-де-Жанейро Конференції ООН з питань сталого розвитку, що також відома під назвою Ріо+20.  Ця зустріч – не зважаючи на певні побоювання – є вирішальною. У нас немає вибору, окрім як вдаватися до змін, а така рідкісна подія як Ріо+20 надає можливість відвести світову спільноту від лиха.

                                                                                   Олександр Ліхоталь

                                                                                   Президент Міжнародного Зеленого Хреста,

                                                                                   член Експертної групи  з питань зміни клімату